Перша збірка українських байок

Єднання людини з природою - найвища гармонія для

Сковороди^ ^^^щ д природою людина почуває себе вільно - така

"наснажує пісню 12-ту "В город не піду багатий".Поетдумка ^ ^^ "задоволення малим", таврує суєтність, користо-пропа ) ^дд^.ву за багатством; пісня має глибоко демократичне ^"^м^вання. Природа - це осередок, де дух людини очищається, мїніє, облагороджується.

І нічого не бажаю, окрім хліба і води, Вбогість приятелем маю, з нею ми давно свати. Мій маєток презелений - спокій, воленька свята, Окрім вічності, для мене лиш дорога ця свята.

Оспівування природи, глибокий оптимізм поета пов'язаний саме з цією темою.

Гей поля, поля зелені, Зелом, квітом оздоблені, І долини, і балки, І могили, й пагорки!

г) Фольклорний струмінь у пісні 18-й"Ой пташино жовто­бока", яка теж зажила великої слави і увіходила до рукописних і

друкованих співанок.

Ой пташино жовтобока, Не клади гнізда високо, А клади лиш на лужку, На зеленім моріжку.

- Мелодика поезії, її образність, поетичні засоби - суто народного походження ("Стоїть явір над водою І киває головою, Буйні вітри повівають, Руки явору ламають"), Картини природи, так лірично змальовані в цій поезії, підпорядковані думці про скромне життя.

То у тих хай мозок рветься,

Хто високо в гору пнеться.

Цілковито з народною традицією, із здоровими народними уявленнями Сковорода бачить щастя зовсім в іншому - в задово­ленні малим, скромності, єднанні з природою.

Мова 18-ї пісні на противагу від інших поезій Сковороди, написаних книжною мовою XVIII ст., дуже близька до народної.

"Байки харківські'

а) Своєрідність байок Сковороди:

- Байки написані прозою,, продовження античної традиції наповнення демократично-гуманістичними ідеями.

- Композиція: сюжет і мораль, яку Сковорода називав силою байки. Сила нерідко більша за обсягом, ніж сюжет самої байки інколи вона-переростає у цілий філософський трактат ("Щука і Рак" "Соловей, Жайворонок і Дрізд").



- Провідні теми байок: роздуми про людське щастя ("Зозуля і. Дрізд"), скороминущість влади ("Жаби"), природа - найкращий учитель ("Вдячний Еродій").

б) Ідея "сродної праці у байці 27-й "Бджола і Шершень".

Невеликий діалог між персонаж.іми-комахами служить розкриттю головної думки байки. Шершень, який все життя паразитує за рахунок інших, сміється з "дурної" Бджоли, що вона і її сестри роблять не стільки для себе, скільки для інших. Бджола відповідає істинно По-сковородинськи": "Нам незрівнянно більше задоволення збирати мед, ніж споживати. До цього ми народжені..." Мораль байки висловлена доволі прямо: "Шершень є образ людини, яка живе крадіжкою чужого і народжена на одне те, щоб їсти, пити і та ін. А Бджола є герб мудрої людини, яка трудиться "в сродній праці".

Це одна з улюблених думок Сковороди, яку він провадив також у байках "Чиж і Щиглик", "Щука і Рак" та ін.

5. Роздуми про долю людини, про сродну працю - запоруку людського щастя та істинного життя в діалозі "Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу" (діалоги, як і трактати та притчі Ско­вороди, близькі до літературних творів).

- Це один з головних діалогів філософа-письменника (форма діалогу продовжує традицію античного філософа Сократа).

- Зміст: гостра критика владолюбства, зажерливості, прагнення чинів та збагачення; утвердження думки про потребу кожної людини у пізнанні своїх здібностей та їх удосконаленні.

- Твір насичений світським матеріалом і чисельними літера­турно-оповідними ремінісценціями: з панегірика Петрові Могилі (1632 р.), "Спутника и собеседника веселих людей" (1773 р.), із Старого й Нового Заповіту Біблії (зокрема з "Діянь святих апостолів"), з грецької та римської міфології. ,|

- Згадуються та переосмислюються постаті античної культури: \ Ісус - син Божий, Плутарх - грецький письменник і філософ, • Сократ - грецький письменник і філософ та ін. '

"Його живий, гнівливий і високодивний голос заводить у й і вражаючий світ одвічних змагань людського духу, адже vlw^wi rv-гня і гнучка уява малює розкішні та сильні поетичні образи исііОМо^ д^тримних хвиль нагонить їх читачеві... Кажуть, що

' 4ep^ Сковороди утруднює важка і великою мірою штучна мова. чит] певна рація. Але, зрештою, до Сковородиної мови легко

^звичаїтися, бо, не зважаючи на свою часом ненародну лексику п х\'ймо важке становище Сковороди, який мусив сам вперше

ииобчяти філософський "глагол"), це все-таки мова глибоко народ-но-українська за своєю структурою, "ходою", духом, інтонаціями, не кажучи вже про образність". Іван Дзюба.


0007599640841929.html
0007668053515721.html

0007599640841929.html
0007668053515721.html
    PR.RU™